Був поранений, але не залишив командування: історія волинського генерала, який звільнив Херсон

Про нього пише yes-lutsk.com.ua.   

Життєпис 

Народився Андрій Ковальчук у селі Щитинь колишнього Любешівського району 28 квітня 1974 року. Навчався у Харківському танковому училищі, яке закінчив у 1997 році.  

Почав службу в 51-й механізованій дивізії. Згодом отримав посаду начальника штабу танкового батальйону. Пройшов навчання аби здобути відповідну кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-тактичного рівня. Це відбулося у 2004 році. 

Значну частину служби провів у миротворчих місіях. В Косово перебував з 2005 по 2006 рік. В Ліберії служив у вертолітному підрозділі. Цей досвід згодом знадобився для захисту України від російських загарбників.   

Бої за Луганський аеропорт

Влітку 2014 року російські війська вдерлися на Донеччину та Луганщину. Оборона Луганського летовища – одна з героїчних сторінок ЗСУ. Українська армія тримала захист об’єкта 146 днів.

Аеропорт 8 квітня 2014 року взяли під охорону. Тоді летовище ще приймало літаки та відправляло чартерні рейси. Українські десантники заходили через Луганськ. 

Ковальчук отримав у командування 80 окрему аеромобільну бригаду. З 13 липня особисто очолював один із загонів. Солдати під його командуванням з боями прорвалися на летовище, яке було оточене ворогом. 

Під час проходження на територію летовища українські солдати виявили, що ворог вже контролює одне з приміщень на території аеропорту. Згодом сепаратисти повтікали, що українські підрозділи отримали можливість відбити об’єкт.  

Згодом усі територія летовища опинилася під контролем десантників ЗСУ. Захисникам доводилося постійно стежити за ситуацією у головному корпусі, а також в адмінбудівлях. Контролювалися й складські приміщення.

Журналістів близько не допускали, адже основні сили української армії перебували за 60-70 кілометрів. Шлях до об’єкта постійно був під вогневим контролем ворога. Від Георгіївки до аеропорту на ділянках російські окупанти обстрілювали територію з різноманітної артилерійської зброї. 

Банди сепаратистів та найманців блокували колонну Ковальчука напередодні виходу у напрямку Слов’янська, під Райгородкою. Тоді військовому довелося вести перемовини, а не воювати.

За словами Ковальчука, внаслідок боїв за Луганський аеропорт зникли безвісти вважаються 26 осіб. Доля одного військовослужбовця з 80-ї бригади залишилася невідомою. 

Командир зазначив, що сумарні втрати української армії внаслідок боїв склали 32 загиблих. Ще 134 військових були поранені. 

Російські найманці збили Іл-76, на борту якого перебували 49 українських захисників. Ще четверо бійців загинули під час прориву до летовища 13 липня. Тоді ворожа міна влучила у транспортний засіб з українськими героями. Під час штурму аеропорту 31 серпня загнули 13 бійців. 

Волонтери Книги пам’яті полеглих за Україну провели власні дослідження. У своїх матеріалах вони зазначили, що місце смерті для 66 українських воїнів є безпосередньо ЛАП. 

Щаслива випадковість 

На борту Іл-76 13 червня 2014 року тоді ще полковник Ковальчук також мав летіти з Дніпра. В останній момент він мав вирушити на літаку Ан-26 із бронежилетами. Військовий за кілька хвилин до вильоту отримав трагічне повідомлення щодо збиття українського транспортного борту з військовими. Тоді загинули 9 членів екіпажу та 40 десантників.

Польоти до Луганського аеропорту командування вирішило припинити. Згодом почалося планування сухопутного рейду до летовища.

Волинянин очолював один із підрозділів, які прорвалися до оточеного російськими найманцями об’єкта. Це відбувалося у липні 2014 року. Дорогою українська колона вела бої, а згодом потрапила й у засідку. П’ятеро бійців отримали смертельні поранення. Сам Ковальчук також зазнав ушкоджень, проте не залишив командування. Він довів десантників до місця призначення, а далі почав керувати обороною аеропорту до 31 серпня.

Масштабне вторгнення

У лютому 2022 року російські війська накопичили достатньо силу для прориву з боку тимчасово окупованого Криму. Ситуація на південному напрямку виявилася однієї з найскладніших. Саме Ковальчук був призначений одним із керівників оборони Півдня України. Деталі призначення невідомі. Згодом заслуги генерала відзначили й  закордоном фахівці союзних держав.  

Волинянин продемонстрував здатність планувати атаки у глибокому тилу росіян. Він проводив обманні маневри та відповідні операції, які завдавали значних втрат загарбникам. Згодом це дало й свій позивний ефект, адже слабкі місця російських окупантів були виявлені та використані ЗСУ для наземних атак.    

Наприкінці серпня 2022 року південний контрнаступ з боку ЗСУ набрав потужних обертів. Волинянин організував на західному березі Дніпра кампанію з ізоляції тисяч російських солдатів. 

Звільнення Херсона 

На правобережній Херсонщині блокування російських підрозділів звершилося їхньою ганебною втечею. Українські війська зайшли на територію Херсону 11 листопада 2022 року. Командувач ОК «Південь» Андрій Ковальчук на наступний день завітав до міста. Місцеві зустріли його оплесками та словами подяки.

Командувач проявив високий рівень оперативних навичок й на інших українських територіях, що потребували захисту від зазіхань російського агресора. Військові частини також діяли на Запоріжжі, Одещині й Миколаївщині. 

Звільнення окупованої частини Херсонщини та сплановані вогневі ураження російських позицій дозволи знищити логістичну інфраструктуру російських загарбників. Ліквідація складів із боєприпасами та центрів управлінь противника дозволило припинити подальше просування агресора.

Російські підрозділи фактично опинилися у пастці, оскільки не отримувала належної підтримки. Вони були відрізані від основних напрямків постачання з тимчасово окупованого півострова. Командування російських окупаційних військ, зрозумівши безвихідь ситуації та безперспективність перебування на Правобережжі, наказало відступати. Так знову був розвіяний міф щодо непереможності армії росії, яка здатна тільки вбивати, катувати та ґвалтувати цивільних.     

Відзнаки та нагороди 

Андрія Ковальчука називають одним із тих бойових генералів ЗСУ, які відзначилися героїчними подвигами на війни з російськими окупантами. Комбриг має численні нагороди. 

У 2014 році він отримав перший орден. У 2016 році президент Петро Порошенко вручив йому «Золоту зірку» Героя України. В тому ж році військовий з Волині отримав звання генерал-майора. Також у його списку нагород є Хрест бойових заслуг, орден Богдана Хмельницького II ступеня, орден Данила Галицького.

Волинський генерал проявив неабияку мужність у захисті нашої держави та українського народу. Його внесок у виявлені у захисті українського народу, державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі оцінили на високому рівні. 

Андрія Ковальчука називають одним із тих бойових генералів ЗСУ, які відзначилися героїчними подвигами на війни з російськими окупантами. Комбриг має численні нагороди.