«Діти просять, щоб тато-Герой прийшов хоч уві сні»: священник з Волині особисто похоронив 26 захисників  

«Діти просять, щоб тато-Герой прийшов хоч уві сні»: священник з Волині особисто похоронив 26 захисників  

Священник з Ковеля, настоятель місцевого Благовіщенського собору Василь Мичко - людина, яка береже історію минулого та нашу українську ідентичність. Священник разом із прихожанами відбудували святиню, прикрасили церкву унікальною вишивкою, яку створили самі, та з перших днів повномасштабного вторгнення допомагають війську.

Благовіщенський собор у Ковелі здавна знають як українську церкву, - йдеться у сюжеті 12 каналу

Чимало людей саме так говорять і донині, адже назва передається з покоління в покоління. Перша згадка про храм датована 1505 роком. Настоятель храму Василь Мичко каже, що не дивлячись на окупацію поляків, німців, совєтів, церква та її прихожани ніколи не зрікалися своєї ідентичності. На архівних світлинах - усі прихожани у вишитих українських сорочках, попри те, що його тоді забороняли. Храм кілька разів зачиняли під час воєн. У 1961 там хотіли розмістити краєзнавчий музей, а потім музей імені Леніна. Дізналося приміщення спортивному товариству «Спартак», тоді знищили унікальну архітектурну пам’ятку і на її місці звели спортзал. З настанням Незалежності України будівлю реставрували та повернули вірянам. Люди добудували верх храму та зробили ремонт. Продовжувати розпис церкви не дала війна. Шарму та неповторності церкві додає вишивка, вона тут - всюди. Усе це - справа рук священника, його сім‘ї та прихожан. Традиції вишивки в храм приніс саме Василь Мичко, адже вишиває ще змолоду - ікони, рушники та вбрання.

Священник власноруч вишив десятки ікон, більшість з них подарував. 

Отець Василь ділиться, що вишиває рідше - зір впав та у час війни фокус інший - підтримка захисників. Церковна громада допомагає війську з перших днів вторгнення і донині. 

Відокремитися від держави, особливо в такий час - неправильно і неможливо, каже священник. 

«Ми ж один народ. Я українець і я християнин, який живе в Україні. Державі не може бути байдуже, що робить церква і церкві не може бути байдуже, як твориться держава», - наголосив Василь Мичко.

Ті, хто досі не усвідомив, що триває війна, бо закривають на це очі, м’яко кажучи, дивують священника.

«Кажуть, яка різниця, що Росія - братній народ, молитися за здравіє всіх - це найважче, що люди живуть такою ватою у голові», - додав отець. 

Поки військові стоять на захисті Батьківщини і боронять наше мирне життя, на жаль, є втрати. Василь Мичко сам особисто похоронив у соборі 26 загиблих українських Героїв. Найстрашніше, каже він, бачити не покійника, а його рідних, особливо дітей.

«У маленькому віці вони ще не так розуміють, а у віці від 10 до 16 - неможливо дивитися, коли діти приходять і просять, щоб тато снився. Це важко», - каже священник. 

Отець Василь каже, щоб війна закінчилася швидше, українцям треба об’єднатися, як в перші дні вторгнення і допомагати ЗСУ - фінансами, добрим словом, молитвою, вірою у допомогу Всевишнього і нашу перемогу.

Читайте також:

Можливо зацікавить