Із злиднів до великого бізнесу: у селі під Луцьком збирають по 100 тонн полуниці на день

Із злиднів до великого бізнесу: у селі під Луцьком збирають по 100 тонн полуниці на день

Село Хорохорин Торчинської громади Луцького району ще років 15 тому було звичайною глибинкою, що животіла в злиднях, з типовою для українських сіл картиною: роботи немає, молодь виїжджає, в селі залишаються лише старі, і з кожним роком все рідше чути сміх дітей.

Молоді втікали хто куди: хто - до обласного Луцька за 32 км, хто - до Польщі, до якої 70 км, - пише KP.ua.

Навчилися на заробітках у Польщі

«У Польщу на полуницю» – це популярний заробіток серед місцевого населення, яке відправляється на ягідні поля якраз наприкінці травня – на початку червня. Потім уже починаються інші ягоди. Там, на заробітках у Польщі, мешканці Хорохорина й усвідомили, що займатися тим самим можуть і в себе вдома, і отримувати за це прибуток.

- Чому ми маємо їздити до поляків на полуницю, якщо можемо вирощувати її у своєму селі – у нас же і земля краща, і умови для її зростання? - обговорювали після приїзду із заробітків селяни, захопивши з собою кілька кущиків польської полуниці.

Поступово біля сільських будинків почала з'являтися ягода – десь дві грядки, десь п'ять… Потім посадили перші п'ять соток, а сьогодні в околицях села квітує вже 300 га ароматної полуниці!

На полуниці зайняте все село – із 200 дворів «не при ділі» лише 20-30 хат, де живуть старі. Але вони здають свою землю в оренду під полуницю – і теж одержують дохід. Хорохорин уже на всій Волині інакше як «полуничною столицею» і не називають.

Пік сезону – наприкінці червня

Якщо у 2000-х волинська глибинка швидкими темпами рухалася до катастрофи через безробіття та бідність, то сьогодні мешканці інших областей уже їздять на заробітки до Хорохорина. Так, приїжджають закарпатці, зібравши полуницю у себе, – у них вона плодоносить швидше. Також повертаються «зневірені», які раніше поїхали шукати кращого життя у великі міста – і стають поряд з односельцями на грядках. 

– Сьогодні полуниця на ринках – закарпатська, а наша буде пізніше, – відриваючись від справ, яких у «бізнес-селі» повно, зазначає місцевий староста Анатолій Мельничук. - Наша полуниця ще цвіте – треба почекати 10-14 днів, доки піде перший урожай. А пік ягоди цього року випаде на кінець червня – було багато заморозків, холодні дощі… Від минулого року відстаємо на два тижні. Адже все від погоди залежить.

Щодо погоди місцеві трохи переживають – бувало, що на початку червня град із дощем знищував до 60% урожаю.

– А був рік, коли дощ йшов шість днів без зупинки, – згадують місцеві. - Сподіваємось, що зараз такого не буде, але щось спрогнозувати складно. Зав'язі багато, тож і полуничний сезон має бути врожайним.

Але, як кажуть у селі – «на все воля божа».

Полуниця – як спосіб вижити

Староста села Анатолій Мельничук згадує бідні 2000-ті, коли була посаджена перша пара кущиків полуниці, що згодом перетворилася на великий бізнес. Цей бізнес дав роботу мешканцям і Хорохорина, і навколишніх сіл, де також придивилися до успіху сусідів та зайнялися ягідною справою. Щоправда, не в тих масштабах.

– Це насправді був наш спосіб виживання – у селі роботи не було ні в кого, колгоспи розпалися, – згадує Анатолій Мельничук. – Людям дали паї у 2006 році, але орендна плата за землю була дуже низькою – 173 гривні на рік! І односельці почали придивлятися, як на своїй землі заробляють поляки.

Летіло час, насадження кущиків розросталися, з'явився надлишок полуниці – і селяни почали возити її на ринки. Але там їх зустріла конкуренція. Щоб збувати свою полуницю, потрібно було чимось випереджати інших «полуничних ділків».

- Треба думати, як зробити так, щоб ринок був наш - щоб люди були зацікавлені в нас, а не ми морщили лоби, куди подіти врожай, - ламали голову в Хорохорині.

Ризикнули: почали ще більше розширювати полуничні горизонти, щоби стати на ринку першими. Незабаром уже не селяни їхали з полуницею на ринок, а скупники ягоди їхали до них у село.

У розпал сезону збираємо по 100 тонн полуниці на день

Жителі Хорохорина тільки заохочують, якщо в сусідніх селах також починають садити полуницю - так "полунична столиця" отримує більше уваги, візитів - і того ж попиту.

– У розпал сезону збираємо по 100 тонн полуниці на день, – зазначають у селі. – На початку сезону у кожного дозрівають сотні кілограмів на день, а під кінець – по дві-три тонни. Надлишок ягоди у нас був, і коли у селі кожен по 20 кг вирощував...

Тому полуницю тут не рахують - хочете, рвіть і їжте безплатно.

- А хочете - купуйте додому, нарвете самі - віддамо вдвічі дешевше, - кажуть селяни.

Цього року селяни вирішили вперше спробувати вирощувати полуницю у теплицях. Вона вже почала дозрівати, але поки що її ще дуже мало.

До речі, волинська полуниця коштує дорожче за закарпатську – не нижче за сотню за кілограм. Закарпатська, наприклад, у Львові йде по 75 гривень.

– Закарпатська полуниця, якої також дуже багато вирощують, «мита» – вона довго не тримається, – пояснюють у Хорохорині. – У нас під полуницю вистилають солому, щоб вона завжди залишалася чистенькою, хоч би який дощ не пішов. Наша ягода два-три дні може не втрачати товарний вид на ринку – лише трохи більше почервоніє. Але залишиться твердою та смачною. А подивіться, що із закарпатською відбувається за цей час.

Полуничних злодіїв не бояться

Охорону та огорожу навколо полів не виставляють – полуничних злодіїв на Волині не бояться. Селяни навіть потішаються, уявляючи картину, як сусід до сусіда поліз за полуницею. Адже у кожного – свої гектари ягоди. Цього року довелося навіть засаджувати менше площ, ніж раніше – нема кому обробляти.

Заробіток на ягідних полях – важкий, це не картоплю збирати. До речі, картоплі селяни вирощують набагато менше, ніж полуниці, хоча на зиму заготовляють саме її.

– Полуницю збирати – це не горіхи, – пояснює староста села Анатолій Мельничук. – Акуратно треба зірвати, не розчавити та покласти в кошик. Тоді вона матиме ціну. А якщо так, знаєте, як корову доять - це не кондиційна ягода, вона йде вдвічі дешевше. Заробіток залежить від того, як людина працює. Може 300 гривень на день заробити, може – тисячу.

На полях, окрім закарпатців, працевлаштовують переселенців. А от поляки на заробітки до наших поки не їдуть, хоч співпрацю пропонували. Але в Хорохорині відразу розкусили хитрий план сусідів.

– Вони давали безкоштовно саджанці та гарантували, що 100% заберуть полуницю – яка б вона не була, – розповідає Анатолій Мельничук. – Але є нюанси. У нас великоплідна полуниця – кілограм цього сорту можна зібрати за хвилину. А поляки дали сорт дуже дрібний – щоб назбирати кілограм цієї, потрібно п'ять хвилин. Думали, що ми не вміємо рахувати.

Майже вся полуниця, яку вирощують у Хорохорині, сорту «мармелад» – це велика ягода з кисло-солодким смаком, яка добре переносить транспортування на великі відстані. Третина полуниці – інших сортів.

З жовтня до березня – сезон пекінської капусти

У селі вже давно замислюються над переробкою полуниці – все одно є некондиційна, трохи перезріла. Таку далеко не повезеш. Але й на неї великий попит – її забирає Тернопіль і робить соки та й люди розбирають на варення.

– Років п'ять тому хотіли відкривати мініцехи для переробки, але порахували, що з однією полуницею це дуже дорого, – міркує староста села. – Тому треба ще щось розвивати. У нас ще є малина – але зараз її менше, ніж раніше, лохина – але вона любить вологу, а в нас було мало дощів… Пробували сади садити: черешню, вишню на заморозку. Хоча, скажу чесно, мелітопольська черешня - набагато смачніша та привабливіша, ніж волинська. Навіщо у нас вирощувати черешню і не мати ринку збуту? Для нашого регіону підходять полуниця та пекінська капуста – ось що ще йде.

Пекінської капустою поля зазеленіють восени. Розвивали її паралельно із полуницею. Це – осінньо-зимовий бізнес місцевих. Так-то робота сезонна, але завдяки різним культурам люди зайняті цілий рік. З серпня до жовтня садять і обробляють полуницю, з жовтня до березня – займаються «пекінкою». З березня до липня – знову полуниця.

Селяни в Хорохорині настільки досягли успіху у своїй справі, що навіть проводять семінари та конференції для охочих зайнятися ягідним бізнесом. Але головне, зазначають, у селі тепер працює кожен мешканець, тому тут немає ні крадіжок, ні п'яних – пити місцевим мужикам просто ніколи.

Читайте також:

Можливо зацікавить

гранти для ветеранів війни

Від 250 тисяч до мільйона гривень: як ветеранам війни отримати грант на створення або розвиток бізнесу

Сучасні технології автоматизації їдальні

Сучасні технології автоматизації їдальні

До останнього мужньо відбивав просування ворожої ДРГ, але отримав смертельні поранення: Герою з Луцького району навіки лише 20
історії війни

До останнього мужньо відбивав просування ворожої ДРГ, але отримав смертельні поранення: Герою з Луцького району навіки лише 20

Військового з Волині нагородили кількома почесними відзнаками
фото

Військове хрещення пройшов у Бахмуті: вчителя з Волині нагородили кількома почесними відзнаками. Фото

Бізнес у Німеччині для українців: ідеї, реєстрація, податки

Бізнес у Німеччині для українців: ідеї, реєстрація, податки

Лучанка Оксана Черемісіна вирощує мікрозелень

Мріяла схуднути, а знайшла свою справу: історія лучанки, яка створила власний бізнес на вирощенні мікрозелені

Публічне звітування: де громадські організації Луцька брали кошти на свої проєкти
фото

Публічне звітування: де громадські організації Луцька брали кошти на свої проєкти

Декілька сіл на Волині залишилися без автобуса: люди платять 700 грн, щоб заїхати на роботу. Відео
відео

Декілька сіл на Волині залишилися без автобуса: люди платять 700 грн, щоб заїхати на роботу. Відео

Готовий бізнес: у Луцьку продають кафе в центрі міста
фото

Готовий бізнес: у Луцьку продають кафе в центрі міста