Люди були готові віддати життя за майбутнє України: спогади батька трьох дітей з Луцька про Євромайдан

Люди були готові віддати життя за майбутнє України: спогади батька трьох дітей з Луцька про Євромайдан

Лучанин Юрій Коновал майже три місяці був на Євромайдані у Києві під час подій Революції Гідності. У лютому 2014-го, після розстрілу Героїв Небесної сотні чоловік чергував на барикадах.

Нині 55-річний чоловік разом з дружиною допомагають армії, збирають теплі речі бійцям, - пише Суспільне.

Батько трьох дітей пригадує: стежив від 21 листопада за протестами проти рішення Кабінету Міністрів України призупинити процес підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Спочатку виходив на майдан у Луцьку. На одній з акцій побачив відео із побиттям студентів у Києві, що відбулося 30-го листопада.

"Прийшов з дитиною, з дружиною, тут зустріли друзів, почали розмовляти. Зацікавилися тим відео, що показували. Перше моє відчуття – приниження. Коли назвали Майдан гідності – це було те, що я сприйняв, бо це було саме на захист гідності", – каже Андрій.

Люди були готові віддати життя за майбутнє України: спогади батька трьох дітей з Луцька про Євромайдан

 На Євромайдані у Києві Юрій Коновал приєднався до волинян, які розташовувалися у Жовтневому палаці, виходив на протести. Розповідає про 18 лютого 2014-го року – день, коли відбувалася Мирна хода до будівлі Верховної ради, де мали розглядати зміни до Конституції.

"Тоді вийшли усі, хто був, кияни вийшли і люди, які просто приїздили і з коліс туди йшли. Я тоді ще запитував, чи брати якісь засоби захисту? Нам казали, що брати, а до цього казали: не брати", – пригадує чоловік.

Юрій Коновал одягнув тоді саморобний захист з утеплювача під куртку. Завдяки цьому залишився неушкодженим, коли біля нього розірвалася світло-шумова граната.

Люди були готові віддати життя за майбутнє України: спогади батька трьох дітей з Луцька про Євромайдан

"На Інститутській намагалися атакувати, скажемо так Беркут, декілька разів із каменюками, кілька разів, бо коли другий раз ми повернулися, бо змушені були під пострілами, під вибухами гранат повернулися, то я побачив, що шеренга ВВ (внутрішніх військ) впритул підійшла до Кріпосного і до Маріїнського парку".

Тоді Андрію вдалося врятуватися завдяки тому, що з іншими протестувальниками забарикадувалися і перечекали в одному з під’їздів. Каже: на майдані люди були готові віддавати життя за краще майбутнє.

"Люди це розуміли і відчували, що треба бути до кінця. Що ми можемо вистояти, це показав ще Майдан. Росія не захопить Україну, те, чого вони хочуть – не досягнуть", – впевнений лучанин.

Можливо зацікавить