На Волинь привезли тіла п'ятьох загиблих Героїв

На Волинь привезли тіла п’ятьох Героїв, які загинули, захищаючи Україну від російської орди.

У четвер, 2 червня, воїни здолали свій останній шлях із Дніпра на рідну Волинь. Рефрижератор із тілами полеглих захисників доставили волонтери ГО «Військові капелани Волині», - передає Інформаційне агентство Волинські новини. 

Близько шостої ранку автомобіль місії «Вантаж-200» на цуманському пререхресті зустріли активісти ГО «Автомайдан». Відтак у супроводі поліції та небайдужих жалобний кортеж рушив через центр Луцька до обласного бюрo сyдово-мeдичної eкспертизи.

Після оформлення та всіх необхідних процедур тіла трьох захисників доставлять до Ковеля, один Герой пройде свій останній шлях до Володимира, а ще з одним захисником прощатимуться у його рідному Луцьку. 

Серед загиблих: Маркіян Нагорнюк (1992 р.н.), Степан Тусюк (1972 р.н.), Вадим Іванов (1982 р.н.), Анатолій Мизовець (1976 р.н.), Віталій Василюк (1976 р.н.).

Як розповіла військовий капелан ГО «Військові капелани Волині» Тетяна Потоцька-Євчук, найскладнішим моментом у місії «Вантаж 200» є, власне, ідентифікація полеглих, яка важким тягарем лягла на тендітні жіночі плечі.

«Найважчий етап місії – це опізнання та очікування документації. Це дуже довго. Єдина механічна помилка – і потрібно везти назад і все перероблювати. А опізнання… Якщо тіло більш-менш збереглося, по фотографії ідентифікувати людину, яку раніше ніколи не бачила вживу, реально. Але для того, щоб побачити людину, у кожен пакет потрібно зазирнути. Проте часто трапляються складні випадки, коли візуально ідентифікувати особу загиблого складно або й неможливо», – зазначила волонтерка.

Окрім того, вже після прибуття до Луцька виснаженій важкою дорогою жінці разом із водієм доводиться самотужки вантажити тіла загиблих на ноші.

«Так було б і сьогодні, якби не хлопці із супроводу, які допомогли. Також, як на мене, у моргу, окрім чергового санітара, повинні бути присутні люди, які можуть допомогти», – каже капеланка.

Тетяна наголосила, що для того, аби ГО «Військові капелани Волині» могла й надалі виконувати свою непросту місію, потрібна допомога від влади – пальним або фінансами.

«Скільки ж люди будуть скидатися грошима? Та й носити тіла в ідеалі мала б не я, а чоловіки», – розводить руками волонтерка.

Поки розмовляли, до моргу під’їхала мама раніше зниклого безвісти Маркіяна Нагорнюка.

«Не можу говорити…» – плаче від горя жінка.

«Тоді давайте просто помовчимо», – по черзі обійняли згорьовану матір.