На Волині присвоїли звання почесного громадянина чоловіку, який першим у місті вийшов із синьо-жовтим прапором

27 січня 2023 року дочці Петра Калістратовича Ніні Петрівні вручили посвідчення та диплом Почесного громадянина. Про це повідомили у Ківерцівській громаді. 

Довідково:

Петро Калістратович Вілінець народився 30 серпня 1931 року у селі Бережки Дубровицького району Рівненської області.

Скільки себе пам’ятав Петро Калістратович, то в їхній сім’ї завше панував дух вольності, самостійності України, її незалежності від будь якого окупанта.

Особливо посилилися ідеї національного визволення після того, як батько заприятелював з Тарасом Бульбою-Боровцем, котрий у 1939 році працював у каменоломнях Клесова, що на Рівненщині.

Згодом, під його впливом створювалися загони самооборони від різного штибу мародерів-терористів, зорганізованих агентами КДБ, які нещадно грабували і тероризували місцеве населення.

За свою активну діяльність батько наклав головою, а сім’я змушена була постійно переховуватися.

Щоб вижити в такі важкі та непевні часи, Петрові довелося найматися на всяку роботу до чужих людей.

Одного разу підліток потрапив до сім’ї, яка підтримувала ідею національного визволення українців та допомагала воякам УПА матеріально.

До такої діяльності долучився й Петро – став зв’язковим УПА. Проте згодом був заарештований й перебував під слідством у Дубнівській в’язниці.

Після звільнення у 1946-у році працював на будівництві в Костополі, а в 1949-ому влаштувався в Здолбунівське вагонне депо слюсарем - автоматчиком, де здобув найвищий розряд.

Через втрату документів вдалося приховати своє ув’язнення, тож був мобілізований до Радянської Армії.

Військову службу проходив на Уралі, тоді ж вдалося здобути професійну освіту у технікумі залізничного транспорту. Потім продовжив працювати в Омському вагонному депо майстром по ремонту вагонів.

В Омську й одружився, народилося двоє дітей. Через стан здоров’я Петро Вілінець був переведений Міністерством сполучних шляхів СРСР на Львівську залізницю, на Ківерцівський механічний завод, де займав посади майстра токарної дільниці, інженера з охорони праці, старшого інженера планово виробничого відділу.

Згодом був обраний головою профспілкової організації Ківерцівського механічного заводу.

4 лютого 1990 року була утворена Ківерцівська районна організація Народного Руху України, осердям якої став осередок рухівців на Ківерцівському механічному заводі, який називався «Рух за перебудову».

Серед засновників районної організації НРУ були колишні вояки УПА і «вчорашні» політв’язні Іван Подєльнік із Сокирич, Григорій Ярмольчук, Василь Фурсік, сестри Каразії, уродженки Новокотова, Федір Семенішин з сином, Павло Петрочук й інші.

З ініціативи Петра Калістратовича виготовлено перший синьо - жовтий прапор та проведено акцію з його пронесенням під час першотравневої демонстрації у Ківерцях.

Всі роботи по виготовленню прапора проводились таємно. Людмила Слісарчук пошила полотнище, Ігор Беднарук викував тризуб, Генадій Горшкальов приніс древко до стягу.

Петро Калістратович зібрав знамено вдома. А 1 травня 1990 року робітники підняли жовто-блакитне полотнище у колоні демонстрантів.

Петро Вілінець також був серед ініціаторів увіковічнення пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій.

Він клопотався та оббивав чиновницькі пороги й щодо перейменування вулиць міста, за його ініціативою названо одну з центральних площ у Ківерцях іменем В’ячеслава Чорновола.

Депутати Руху були серед ініціаторів створення Ківерцівського національного парку «Цуманська пуща», районної цільової програми «Вивчення національно - визвольного руху Ківерцівщини», створення Ківерцівського районного краєзнавчого музею.

Читайте також:

• Впродовж 50 років громада обирала його депутатом: помер почесний житель міста на Волині
• Військовослужбовець із селища Шацьк заступник командира батальйону Руслан Максимчук отримав почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» від Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного.
• На приміщенні Луцького міськрайонного суду з'явився мурал із портретом легендарного співака Василя Зінкевича, який тривалий час жив у Луцьку. Це вже друге подібне зображення видатних лучан, яких на стінах міських будівель малює художник Юрій Чайка.