«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк

Чотири роки тому, коли в Луцьку почала роботу приватна школа ThinkGlobal, батьки з обережністю цікавились «новинкою». Чи достатньо тут буде «дисципліни», щоб діти не закинули навчання? Хто гарантує компетентність вчителів? Чи не закриється школа посеред навчального року? 

На всі «тривожні» питання час дуже швидко дав відповідь. І приватна освіта в Луцьку почала стрімко розвиватися, постійно збільшуючи кількість сімей, які роблять саме такий вибір.

За цей час перша приватна школа вийшла із всеукраїнської мережі і почала самостійну роботу як Ліцей Республіка. Якщо в перший рік роботи за її парти сіло 27 учнів, то тепер - майже дві сотні. Як розвивається життя у цьому ліцеї зараз - в розмові з директором закладу Назаром Михалюком.

– У вашій школі відбулось дві великі зміни: змінили назву із ThinkGlobal на Ліцей Республіка та змінили локацію. Із чим це пов’язано?

– Ми були частиною загальноукраїнської мережі шкіл ThinkGlobal. Але цього літа ухвалили рішення про самостійний рух школи. Із початком війни мережа ThinkGlobal обрала напрям онлайн-навчання, а ми вирішили, що будемо продовжувати працювати оффлайн. Крім того, зрозуміли, що маємо власні цілі і готові робити власні цікаві проєкти. Тож вийшли з мережі і тепер працюємо як Ліцей Республіка.

Локацію змінили на рік раніше через те, що стало мало місця. Була ідея побудувати власне приміщення «з нуля», і вже майже вдарили по руках із забудовником. Нам називали приблизний термін будівництва – два роки. Але почали набір на новий навчальний рік і зрозуміли: з такою кількістю учнів два роки у нас немає. Тому почали шукати готову локацію і знайшли це місце. 

З одного боку, ми з центру міста переїхали у більш віддалений район, але з іншого боку – отримали багато плюсів. Велика територія, футбольне поле поруч, окремий величезний спортзал, сама школа з достатньою кількістю класних кімнат. Зрештою – навіть паркомісця, щоб батькам було зручно підвозити дітей.

А стосовно віддаленості від центру – це взагалі не проблема. Ми запровадили «шкільний автобус», який забирав і розвозив дітей. Щоправда, під час воєнного стану поки це призупинили. 

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
“Директором у нас в школі не лякають”, - сміється Назар Михалюк, коли раз за разом до нього підбігають діти. Хтось - познайомити з іграшкою, хтось - запитати про шкільне меню, а хтось навіть - щоб обійняти

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
Поруч із школою - велика закрита територія. Тут діти гуляють, грають в спортивні ігри на майданчику, а ще в планах - спорудити окрему ігрову зону

– Коли відкривали в Луцьку приватну школу, чи відразу батьки зрозуміли та оцінили цю ідею?

– Перший і другий рік процес ішов складно. Увесь цей час ми не стільки рекламували себе, як розказували загалом про приватну освіту. Що це не страшно. Що як мінімум – дитина отримає ті самі знання, а як максимум – багато додаткових речей, яких в державній школі немає. 

Приватна освіта була новою темою в Луцьку, тому нам довелося формувати думку, пояснювати. Дехто взагалі вважав: якщо я плачу гроші, то можу робити тут все, що завгодно. Тому на початках було складно.

Але наступні два роки вже була зовсім інша ситуація. Хтось повчився рік, хтось – два роки, і батьки почали ділитися своїми враженнями з друзями, зі знайомими і всі зрозуміли, що це дуже класно.

У перший рік роботи у нас було 27 учнів. А далі ми кількість дітей щороку подвоювали: на другий рік мали близько 60 учнів, на третій – біля 100 і зараз у нас 172 учні.

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
Так виглядає класна кімната “першачків” в Ліцеї Республіка. Важливо, що кожен учень має свою шафку і не доводиться щодня додому носити важкий рюкзак, а можна все залишати в школі. Тим більше, що домашні завдання виконують теж тут

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
Зверніть увагу на дошку праворуч. Зелені кола - це “життя”. За порушення правил класу, зелений кружечок стає жовтим, а потім – червоним. Якщо всі три кружечки червоні, дитину чекає покарання: наступного дня не приходить у школу. Такою є система мотивації, що має назву HP - “Health Points”

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
Приклад “правил класу”, які кожен клас складає сам. В ліцеї розвинуте самоврядування: дітей вчать приймати рішення і нести за них відповідальність

– А якими саме враженнями найчастіше діляться батьки?

– Кажуть, що тут комфортне середовище для навчання, що вчителі приділяють увагу кожній дитині. Також у нас дуже активно в школі працює психолог, дає консультації батькам із виховання, якщо є потреба. Батьки це цінують.

Також зауважують зручний графік. Вранці віддають дитину до школи і ввечері о 18:00 забирають. Дитина - в безпеці, під наглядом, домашнє завдання виконує, гуртки відвідує. Батьки забирають дитину і з задоволенням їдуть додому, де вже не будуть вчити в нервах уроки, а проведуть час з дитиною в задоволення.

Особливо часто чую це від батьків, які тільки переводять дітей з іншої школи: «Ви знаєте, я тепер менше уваги приділяю навчанню і в мене змінилися стосунки з дитиною». 

Бо як буває зазвичай? Дитина в школі, потім – на якісь гуртки ходить, десь гуляє, батьки на роботі. Приїжджають додому і починається: домашнє завдання, сльози, крики, спати лягають опівночі… Майже процитую батьків: «А зараз ми приходимо додому і просто гуляємо, просто дивимося кіно, просто відпочиваємо». Приємно, що наша робота дозволяє покращити стосунки батьків і дітей.

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
Шкільні коридори - теж наповнені мотивацією: тут усюди - портрети успішних людей і головне - добре знаних серед дітей. На поверсі старшокласників - Ілон Маск, Камбербетч, Коко Шанель… На поверсі молодших класів - Волт Дісней, Дамблдор, Капітан Америка

– Які зараз у вас є класи?

– Від «нульового» класу, це – так звана «прескул», до 10.

– Шкільна програма у приватній школі, мабуть, не може дуже відрізнятися від державної?

– В основі у нас та сама навчальна програма НУШ. Але через те, що діти у нас в школі перебувають довше і навчальний рік у нас – теж довший (з вересня по червень включно), ми маємо можливість доповнити цю програму власними авторськими курсами і додатковим навантаженням. У нас багато англійської мови, а з 3 класу є ще друга обов’язкова іноземна мова. У початковій школі є уроки фінансової грамотності і театру.

Театр в молодших класах виконує два важливих завдання. По-перше, дає можливість для самовираження, спробувати себе в якихось інших ролях. А друга історія – психологічна. Дитина вчиться контролювати емоції, виражати їх, усвідомлювати. Тому раніше уроки театру були факультативними, а зараз – обов’язково один урок на тиждень.

Маємо багато авторських курсів, завдання яких – поєднати теоретичні знання з їхньою практичною реалізацією. Ми звикли вважати, що стара радянська система давала хорошу теоретичну базу. Але кілька років тому Україна долучилася до світового рейтингу шкільних систем PISA, і результати показали, що ми у світі – нижче середнього. А за деякими показниками – фактично на дні. І основна проблема якраз у тому, що діти не розуміють, як використати отримані в школі знання на практиці.

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
У школі є власна “валюта”. За різні види діяльності діти отримують “кепси”, які можна обміняти на різні речі: від солодощів і навіть до планшета чи плейстейшена. Це теж своєрідний елемент фінансової грамотності, бо дитина розуміє, що може витратити все відразу на якусь дрібницю, а може назбирати на важливу річ

– Розкажіть про якийсь приклад, як ви додаєте практику до теорії.

– Діти проходять певну тему, тоді готують на цю тему практичний проєкт, захищають його і потім ми їдемо на екскурсію. Наприклад, в початковій школі вивчали тему ферм: якими вони бувають, як виглядають. А тоді поїхали на сучасну ферму під Львовом, де вирощують листя салату. 

Дітям показали теплиці, як крапельним шляхом поливають пучки салату. Я і сам не знав, що в Україні таке є – сучасне, класне виробництво. Діти з тої екскурсії вийшли з оберемками салату, як з квітами, а після цього батьки розповідали, що діти почали їсти салат, хоча раніше і не дивилися в його бік.

Чи, наприклад, коли вивчали тему транспорту – їздили на автотранспортне підприємство, де дітям показували вантажівки, будову двигуна, а також – на екскурсію в Центр МВС, де вони могли спробувати себе на тренажері для здачі екзамену на водійське посвідчення.

Також наші діти були в суді. Або ж рамках екстремальних видів спорту минулого року їздили в Карпати і піднімалися на Говерлу. 

Тобто діти вивчають явище і їдуть подивитися, як це працює. Це дає хороше усвідомлення, для чого ти вчишся.

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
Дітям, схоже, подобається спілкуватись з директором. Під час нашої екскурсії перепиняли на кожному кроці)))

– Можна часто почути від батьків, що шкільна програма надто складна. Погоджуєтесь?

– Не можу сказати, що державна освіта погана в плані складної програми чи великого навантаження. Зміни, які зараз відбуваються – дуже класні, і напрямок руху освіти – дуже правильний. 

Але в державних школах є дуже велика проблема, яка тягне за собою багато інших. Це – кількість дітей в класах. 

Коли в класі – 30-35 дітей, дуже складно реалізувати ті самі принципи НУШу. Вчителю складно проводити урок, він не може кожному приділити увагу, викликати до дошки, поспілкуватися. І так виходить, що вчитель подає матеріал, на нього дивляться «розумні очі», він встигає лише задати додому завдання, під час якого дитина має закріпити і зрозуміти вивчене. І тут виникають проблеми. І в батьків з дітьми, і в дітей, які не можуть самостійно розібратися. У них щодня – 5-7 уроків, і з кожного треба зробити якесь завдання.

У нашому ліцеї кількість дітей в класах – до 15. І вчитель має змогу з кожним поспілкуватися. 

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
Розклад занять у ліцеї – англійською мовою. Усе налаштовано так, щоб діти максимально бачили англійську мову навколо себе і звикали до неї

Основне завдання вчителя на уроці – дати розуміння свого предмету і не відбити бажання вчитися. Це найголовніше. Якщо дитину зацікавити, її насправді навчати не треба, вона сама все вивчить. Піде після уроку, погуглить, знайде, прийде і ще вчителю розкаже. І ми намагаємось саме так робити: викликати інтерес.

Не хочеться протиставляти і порівнювати нас з державною освітою. Вона не є поганою в Україні. Тому я притримуюсь думки, що ми просто інші. В державній школі напрямок змін правильний, але вони не настільки глибокі, і дуже повільно втілюються. Ми в цьому плані більш гнучкі.

– Хто ваші вчителі? Як їх вибираєте?

– Якось я проводив екскурсію батькам і вони теж спитали: «А хто ваші вчителі?». Пояснив, що наші вчителі – випускники педагогічних коледжів, вишів, стараємося брати з державних шкіл найкращих, пропонуємо цікавіші умови праці. І батьки мені відповідають: «То в вас ті самі вчителі, що і в державній школі?». Сміюсь, що поки немає вишів, які окремо готують вчителів в приватну школу і окремо - в державну. 

Але ми їм створюємо інше середовище, інші умови. Постійно навчаємо вчителів, даємо різні курси, мотивуємо на самонавчання. Таким чином отримуємо якісних педагогів, які дають якісне навчання.

У нас великий акцент на англійську мову в школі, тому ми вчителям-предметникам проводимо тренінги, як використовувати англійську на їхніх уроках: хімії, біології, географії. Вчителі англійської мови протягом року теж постійно підвищують свої знання. Ми запартнерились із Cambridge School, працюємо за кембриджською літературою і готуємо працівників за їхніми методиками. 

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
У ліцеї є 3D-принтер, до якого діти самі розробляють моделі

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
А ще - паяють схеми, складають моделі і роблять максимум практичних речей, які суттєво розширюють список корисних умінь

– Часто вважається, що результати ЗНО учнів та їхня участь в різних олімпіадах - показник успішності школи. Погоджуєтесь із такими рейтингом?

– Рейтинг шкіл за ЗНО - не зовсім коректний, бо не відображає повноти знань і компетенцій дитини. Але це єдиний чисельний показник, який поки придумали, щоб хоч якось оцінити рівень знань дітей в школі. 

Не треба забувати, що діти є різні, і не всіх можна оцінити лише за рівнем знань з англійської, української та математики. А можливо хтось пише вірші чи пісні, чудово грає на музичних інструментах? У нас в школі є такі учні. Як цей момент оцінити? ЗНО це не враховує.

Звернув увагу, що з кожним роком до нас приходить все менше і менше батьків, яких цікавить оцінка як результат навчання. Їх більше цікавить компетентність дітей, відносини, психологічний стан дитини, комфорт перебування у школі, усвідомлення, хто ти, для чого ти вчишся, ким хочеш бути. І це дуже класно, що батьки перестають робити акцент на оцінках.

А стосовно олімпіад, то ми цього року вперше пішли на міські олімпіади. Небагато дітей, бо ми не заставляли, а тільки запитали, хто хоче. Діти показали гарний результат, є призові місця. Це теж дуже класний фідбек, адже це – незалежна оцінка знань наших дітей.

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
Дзвінків у школі немає. “Для чого привчати до цього, якщо в житті потім ніхто не буде вам дзвонити, щоб ви не запізнювалися?” - пояснює директор

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
А ще - в школі немає паперових щоденників і журналів. Усе - в окремому додатку. В якому можна почитати все-все про школу, навіть меню))

– А що ви вважаєте справжнім показником ефективності Ліцею Республіка?

– Два роки тому я проходив навчання в школі для освітніх управлінців при Києво-Могилянській академії. Це дуже класна програма, де навчаються директори державних і приватних шкіл і представники органів влади з цієї сфери. І ми на цьому навчанні обговорювали важливу тему: хто наш клієнт? 

Ми багато дискутували, для кого ж надаємо освітню послугу. Для дитини, яка йде в 1 клас? Чи для батьків цієї дитини? Чи для випускника, який закінчив школу і вибирає професію? В рамках цієї дискусії ми дійшли такої думки, що ми все це робимо для дитини майбутнього. Для нинішнього першокласника, але в його майбутні 35-40 років, коли він підросте і буде мати хороші життєві цінності, гарну професію, достойний рівень життя, буде достойним громадянином своєї держави і буде розвивати середовище, в якому живе. І ми зараз повинні працювати саме на такого громадянина, якому колись буде 35-40 років. 

Тому якість своєї роботи ми будемо оцінювати не за результатами ЗНО – це буде проміжний етап. А в першу чергу – за тим, як нашим учням вдасться реалізувати себе в житті.

– Непросто, мабуть, працювати на майбутнє, якого не знаєш.

– Світ дуже змінюється. Першокласник, який колись закінчить школу і піде в світ професій, не вибиратиме з більшості професій, які є зараз. Бо на той час їх вже не буде. Будуть інші. А в школах часто готують до тих професій, які вже вимерли. 

Немає правильно рецепту, що з цим робити, але ми стараємося підгадати, де дитина в майбутньому може реалізуватись.

Як тільки заговорили про відкриття ChatGPT в Україні, ми відразу почали обговорення з вчителями, як можна використовувати в навчанні штучний інтелект. Бо це – майбутнє, в якому будуть жити діти, і неправильно його заперечувати чи робити вигляд, що цього немає.

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
В ліцеї є можливість триразового харчування. Але можна і приносити ланч-бокси із дому

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
Ось вони: обійми з директором посеред їдальні)))

– Як думаєте: може «двієчник», який не має хорошої освіти, досягти успіху?

– Однозначно, може, але йому буде набагато складніше це зробити. 

Школа – так само, як і університет, дають базові життєві принципи і коло друзів, у яких ці принципи схожі. Таке спілкування дає обмін ідеями, якісні соціальні зв’язки. Саме в цьому суть найкращих шкіл світу. Не тільки в навчанні, хоча воно теж важливе, але в першу чергу – в середовищі. Це сукупність класних, креативних людей, які доповнюють одне одного і разом розвиваються. 

– У вас на сайті пише, що батькам, так само як і дітям, потрібно пройти співбесіду з директором. Чи означає це, що ви приймаєте не всіх бажаючих?

– Так. Бо ми маємо певні філософські цінності, і батькам вони повинні відгукуватись. Тому нам важливо розуміти їхню мотивацію і чи сходимось ми у цінностях.

Дехто з батьків хоче, щоб було ще більше демократії. Часте запитання: для чого ми забираємо у дітей телефони. А для чого вони їм на навчанні? У нас закрита територія школи і є система відеоспостереження, батьки в будь-який момент можуть зайти в додаток і глянути, що відбувається в школі.

А деякі батьки навпаки – хочуть, щоб було жорсткіше. Хочуть максимальної академічності та строгості. Але ми не про це. Ми – про контрольовану демократію. Ми даємо дітям поле для маневру, для прийняття власних рішень, але показуємо їм і відповідальність за їхні рішення.

«Наші батьки не вчать «домашку» і це змінює їхні стосунки з дітьми», – директор Ліцею Республіка Назар Михалюк
“Головне в навчанні - зацікавити дитину, - каже Назар Михалюк. - І щоб в дитини було розуміння, як в житті використовувати отримані знання”

У нас розвинуте учнівське самоврядування, діти приймають багато рішень самі. У нас є система мотивації, як ми заохочуємо дітей до навчання. І батьки повинні ці речі розділяти.

Нам важливо, щоб батьки усвідомлювали, чому сюди йдуть. Бо до нас в першу чергу - не за оцінками. До нас - за розвитком сформованої особистості, яка вміє самонавчатися, використовувати отримані знання і буде чітко знати на виході із школи, ким хоче стати в цьому житті і які життєві принципи має.

 

Більше цікавого про приватну школу Ліцей Республіка можна дізнатися:

на сайті: https://republic.lutsk.ua

в соцмережах: https://instagram.com/republic.ua

та за телефоном: 050 585 80 88

 

Текст: Людмила Яворська Фото: Ігор Диня

 

Можливо зацікавить