«Теперішні церковні нагороди ПЦУ - клон нагород РПЦ», - волинський священник

За його словами, після візиту Блаженнішого Митрополита Епіфанія на Волинь, у місцевих пабліках розгорнулися дискусії стосовно нагороджень місцевих діячів церковними відзнаками - орденами, медалями та грамотами, бо не всі вважають нагороджених достойними тих нагород. Про це він написав на своїй сторінці у фейсбуці. 

«Теперішні церковні нагороди ПЦУ, - клон нагород РПЦ. В деяких інших помісних церквах теж за останнє століття з'явилися різні медальки та ордени, але рекордсменом у тих вісюльках була навіть не РПЦ, а саме УПЦ. Було придумано безліч «орденів» в ім'я безлічі святих. Як універсальні для усіх, так і окремі для науковців, військових, лікарів. Були окремо для жінок, або такий «орден» як «400 років перенесення Почаївської ікони». Не було хіба що ордена для дітей чи пенсіонерів, - але то й зрозуміло: що вони пожертвують? Далі - більше. Коли орденів стало мало, бо багато з церковним жертводавців та архієрейських друзів мали повні комплекти усіх можливих, хтось додумався зробити "єпархіальні відзнаки". Оскільки єпархій в УПЦ з півсотні - на світ з'явилися стільки ж різновидів нових медальок. В якості рекламної акції архієреї почали вішати їх один на одного на іменини. А там підтягнулися і спонсори», - йдеться у дописі.

Віктор Мартиненко стверджує, що сучасні церковні «нагороди» не нагороди у звиклому для нас сенсі, а більш сувеніри чи заохочувальний подарунок, для людини яка зробила щось добре для якоїсь громади, храму, священика чи архієрея. 

«За останнє століття забулося значення «ордену» як спільноти, обраного товариства. І те, що значок на мундир є не орденом, а «орденським знаком» - відзнакою того, що людина є «кавалером ордену» - членом спільноти. Думаю що нині мало хто з нагороджуючих і нагороджуваних про це взагалі щось знають. Тож нині «церковні ордени» то не спільноти, а лише конкретні блискучі цяцьки. Усі ці побрякушки виписується від лиця Предстоятеля лише формально. Священик просить у єпископа і той у митрополії купляє певну кількість тих медальйонів, а потім на місці вписують імена у нагороджувальну грамоту. Не впевнений, чи є десь хоч якійсь реєстр кавалерів тих орденів. Чув, не раз траплялися конфузи, коли одним і тим самим орденом нагороджували повторно - бо забувалися, який орден несли на попередній ювілей», - пише священник.

Як пише священник, рішення про нагороду приймає не спеціальна комісія, а окремий священник чи єпископ, який хоче нагородити конкретну людину.

«То думка якогось конкретного священника чи єпископа, а він може знати людину лише з однієї, хорошої сторони і не знати усіх аспектів її життя чи діяльності. Отже, природньо, що інші люди не вважатимуть нагороджену людину достойною. Тими медальками тішиться людське марнославство - є люди, які збирають їх цілі колекції і з того немало радіють. Традиційно блискучі цяцьки люблять священики - нещодавно бачив фото єпархіальних зборів однієї з єпархії у Володимирі - таке враження, що ті протоієреї та благочинні брали Берлін», - іронізує автор.

За його словами, до медалей чи орденів варто ставитися як до пам'ятної іконки, подарованої від імені Предстоятеля на вдячність або заохочення до добрих справ. 

«Так само є «благословенні грамоти» - то не «почьотная грамота» із совєтського минулого , а саме «благословенна», тобто це - благословення подане письмово. Ну або через гарний значок. Втім, думаю, нам в Православній Церкві України, варто позбуватися рудиментів совєтсько-рпцшного минулого і бути більш адекватними і зрозумілими суспільству», - додав священник.

Читайте також:

• Митрополит Епіфаній молився в храмі на Волині, громада якого разом із священником приєдналася до ПЦУ
• Скандал у Луцькому районі: замість житлового будинку побудували церкву МП та моляться за російську армію
• На Волині ще одна релігійна громада перейшла до ПЦУ: священник залишився у московському патріархаті
• У Луцьку освятили новозбудований храм