У Луцьку волонтери зі швачками створили свій "батальйон" і виготовляють амуніцію для захисників

Зініціювали його створення співвласниці туристичної агенції, та за сумісництвом волонтерки Анастасія Гребенюк та Яніна Ткачук. Для ВСН дівчата розповіли, як їм вдалося без досвіду у швейній справі, швидко організувати таку масштабну роботу.

"Все почалося з того, що мій чоловік пішов у територіальну оборону, і тут виникла потреба у розгрузках. Ми з Яніною почали їх шукати, і з'ясувалося, що у Луцьку таку амуніцію уже розкупили, і на той момент ніхто її не шив. І ми спонтанно прийняли рішення, що потрібно спробувати її пошити, хоча ми взагалі не працюємо у цій сфері", - розповідає Анастасія.

На клич дівчат про пошук професійних швачок у соцмережі відгукнулася Катерина, а потім усе пішло як снігова куля, і швидко зібралася ціла швейна команда.

"Важливо сказати, що ми з Настею лише верхівка айсбергу, тут працює величезна команда, у якій кожен допомагає чим може: хто матеріали, хто фурнітурою, хто контактами. Почали обдзвонювати швейні цехи. Олег Врагов нам безкоштовно надав приміщення законсервованої фірми з усіма необхідними матеріалами, та швейними машинками. Також надав людей для роботи. Потім ми знайшли лекало, та розгрузку як зразок. Під нас налаштували машинки, поставили сервера, аби була комп'ютерна розкрійка. Тобто лекала не потрібно робити вручну, а його робить техніка. Потім дівчата беруть готові викройки, і зшивають", - каже Яніна.

За словами волонтерок, до роботи у цеху долучаються і переселенці: "Ми створили групу в телеграмі, де активізувалися дівчата, і між собою домовляються, хто що шиє вдома - прапори, балаклави. Люди з досвідом роботи на промислових машинках, трудяться тут. Також підключилися дівчата з інших швейних цехів, які шиють медичні сумки, ноші. Якщо нам хтось привозить тканину, ми відразу ділимося, якщо вони щось знаходять, то нам передають. Зараз будемо об'єднуватися, ділитися нашими викройками, аби більше виробів виготовити, бо потреб багато, а рук не вистачає".

Також вони наголошують, що їхні вироби усі безкоштовні, бо у Луцьку траплялися випадки, коли псевдоволонтери збирали матеріали, фурнітуру, а потім продавали вироби.

Першочергово готові вироби намагаються відправляти на передову, у гарячі точки: "Завдяки нашим друзям з "Самооборони" вони туди доставляються. А на місці роздаємо теробороні, та й всім, хто звертається адресно. Але подекуди у нас обмежені можливості, і на фоні тих потреб, які є, це - крапля в морі. Але ми зробимо усе для того, аби збільшити обсяг", - розповідає Анастасія.

Також до роботи "швейного батальйону" підключається багато меценатів. Якщо раніше складно було знайти 100 метрів спеціалізованої тканини, то зараз люди підключаються, самі купують матеріал і привозять волонтерам.

"Деякі меценати дають кошти, і ми самі купуємо потрібні матеріали. Зокрема, нещодавно на 40 тисяч купили тканину, яку використовують для спецодягу пожежників. Вона не плавиться, і доволі цупка. З фурнітурою наразі у Луцьку проблеми, тому шукаємо по всіх маленьких і великих підприємствах. Також ми на днях привезли з Хелму професійну тканину "кордура", частину коштів на яку зібрали у Польщі, а частину ми", - зазначає Анастасія.

Загалом наразі у швейному цеху трудиться орієнтовно 20 людей, серед них є і переселенці, які виїхали з гарячих точок України.

Киянка Антоніна уже третій день працює у цеху волонтером. Каже, що приїхала з Києва до Луцька 14 днів тому з чоловіком та восьмирічним сином. Вона вдячна сім'ї лучан, які безкоштовно надали їм квартиру, лише з оплатою комунпослуг. У столиці Тоня уже 12 років має власне ательє, тому тут її досвід згодився.

"Знаючи свої вміння, я не хочу сидіти вдома, тому уже третій день працюю тут волонтером. Аби з мене була користь. Важливо, що я знаю для кого я це роблю, і для чого. Тут дуже гарний колектив, і наші хлопці, які боронять Україну, уже дякують нам за пошиті розгрузки. Нас це дуже надихає працювати далі", - розповіла Антоніна.

Наталія із села Полонка долучилася до "швейного батальйону" через знайомих та викладачів коледжу, де раніше навчалася. Зараз там дівчата та жінки шиють аптечки, та ноші.

"Наразі працюю ще у "Тигресі", але наші швачки задіяні на різних підприємствах, де потрібна така допомога. Тому спочатку працювала у коледжі, а зараз перейшла на пошив розгрузок. Допомагаємо нашим хлопцям, чим можемо. Дуже багато швачок шиють вдома, бо немає можливості виїхати. Також нам допомагають переселенці", - зазначає Наталія.

Якщо ви бажаєте долучитися до "швейного батальйону", або ж допомогти тканиною, фурнітурою чи коштами, звертайтеся до волонтерок.

Юлія Антонюк. Фото Павла Березюка.