У Великій Британії волинянка та інші земляки збирали гроші на потреби ЗСУ

Волинянка разом з іншими українками в одному з міст Великої Британії провели захід на підтримку України та її захисників.

Про це пише газета «Нове життя».

Напередодні Дня Конституції українки, які нині проживають у місті Веймут, розповідали про рідний дім, співали, вгощали усіх випічкою. Серед цих небайдужих українців були й жительки села Зарудчі Ольга Кулик та її донечка Улянка.

Подібні заходи на підтримку України у цьому місті Великої Британії проводяться постійно, каже Ольга Андріївна. А ось організований саме українками, за словами нашої землячки, – перший. Ініціаторкою провести зустріч саме до Дня Конституції України виступила Марина Довбиш із Запоріжжя.

Жінка із дітками вже два місяці перебуває в Британії. Як розповідає пані Марина для «Нового життя», вже неодноразово проводилися організаційні зустрічі, де місцеві допомагали українкам розібратися з соціальними питаннями, зокрема школами, лікарнями, мовними курсами тощо.

«Звісно, це дуже важливо. Але я подумала, що треба нагадати всім, чому ми тут опинилися. Зібратися всім разом, розказати більше про Україну, подякувати за поміч та нагадати, що війна триває і просто зараз росіяни вбивають таких самих людей, як ми», – каже Марина Довбиш.

Тож вона запропонувала знайомим українкам долучитися до цієї ідеї. І досить швидко вона об’єднала багатьох однодумиць. Одні написали хорошу промову, інші українки напекли різноманітну випічку або ж підготували музичні номери з нашими дітьми, зробили плакати та оформили стенд. Ще одні вимушені біженки взялися за власнеорганізацію заходу. Сама ж пані Марина, крім усього, надрукувала запрошення, постери, стікери та взяла на себе роботу з медіа. Таким чином про запланований захід дізналася місцева влада та знайомі британці, які теж із радістю допомогли з організацією.

«Ми співали Гімн України, діти у вишиванках підспівували та тримали величезні прапори – це було дуже зворушливо. Потім хвилиною мовчання вшанували всіх загиблих внаслідок російсько-української війни. Ми розказали іноземцям про Конституцію та козацьку пісню «Червона калина», про те, що вдячні за допомогу, але всі наші думки зараз із нашими близькими та друзями, які нині залишилися в Україні», – розповідає про захід організаторка Марина.

До слова, побувала на ньому і сама пані мер міста Ann Weaving. Вона із радістю танцювала з дітьми, фотографувалася, взяла стікери та браслет із стрічок. Загалом же про такий український захід дізналася вся Велика Британія – цілий день показували сюжети про це на ВВС, інших національному та місцевому телеканалах, також вийшов підкаст на радіо і декілька матеріалів в онлайн-виданнях.

Але українки не лише впродовж дня розповідали про свою рідну країну та пригощали британців солодощами. Того дня також зібрали гроші, які передали для Збройних сил України!

«Англійці дуже добре розуміють, що робить росія, весь масштаб злочинів, а також те, що українці зараз рятують усю Європу. Саме тому справді намагаються зробити максимально можливе для підтримки нашої армії та людей. Я переконана: треба частіше збиратися та розповсюджувати інформацію про війну росії проти України. Це підтримує нас, адже багато українців почуваються самотньо та розгублено. Вірю: це все зможе допомогти наблизити нас до Перемоги, на яку ми всі дуже чекаємо», – підсумовує Марина Довбиш.

А ось жителька Зарудч Ольга Кулик додає: надзвичайно трепетно було бачити у далекій країні стільки людей, об’єднаних любов’ю до України. Мабуть, ще ніколи Веймут так не майорів синьо-жовтими кольорами та вишиванками, як того дня. Адже люди одягалися у національному стилі, приносили із собою прапори, чіпляли на одяг патріотичні стрічки.

«Особливо приємно і водночас сумно було спостерігати, як дітки зображували на асфальті чи на папері свою найзаповітнішу мрію – мир в Україні. А коли берегом Атлантичного океану лунав наш Державний Гімн, просто мурашки бігали тілом, а на очі наверталися сльози. Я дивилася на свою донечку Уляну, бачила, як радісно їй разом із однолітками співати українські пісні, танцювати під українські мелодії і просила Бога, аби вона могла це вже невдовзі зробити на мирній Батьківщині», – ділиться спогадами наша землячка Ольга Кулик.