Вчився шляхом проб і помилок: як на Волині колишній педагог завів «ягідне господарство»

Вчився шляхом проб і помилок: як на Волині колишній педагог завів «ягідне господарство»

У Камені-Каширському педагог за освітою Сергій Солонінко зайнявся ягідним бізнесом: на своєму паї на 1,5 гектара чоловік тримає справжній розмай малини та полуниці. Обробляють господарство всією родиною, а ласує запашними ягодами вся округа.

Площу осбадили деревами по периметру для затишку, у центрі стоїть «їдальня» - крапельний розлив для підживки рослин. Тож з року в рік тутзбирають щедрий ягідний урожай. Бізнес цей - ризикований, адже склдано передбачити ціни на фрукти на наступний сезон, та подовжують займатися ягідною справою ті, кого притягує інтерес до землі. Саме такою людиною і є Сергій Солонінко,  пише Тетяна Приходько для газети «Полісся».

Сергій Миколайович - педагог за освітою, та ще з 90-х років став займатися бізнесом. Життя змушувало постійно шукати нові шляхи, тож, маючи земельний пай, вирішив, що пустувати він не повинен. А коли почав працювати на ньому, то тепер там чи не щоденно від світанку до заходу сонця.

Оскільки сільське господарство крім того, що є нелегким та доволі ризикованим, чоловік добре міркував, у що варто вкластися. Після проведених досліджень грунтів, аналізу того, що на них можна вирощувати, вирішив звернути увагу на ягідництво.

«Я не переймав досвіду у «польських панів», а цікавився в українських господарників, які вже розвивали цю справу. Шляхом проб, успіхів та невдач вчився, набував досвіду, вивчав своє поле і тепер ось як працюю», - показує угіддя Сергій Солонінко.

А тут у нього крім того, що смачно, ще й гарно. Одразу відчувається, що до справи підходить з душею. Близько півтора гектара землі на околицях Каменя-Каширського дбайливі господарі обсадили берізками та соснами, так би мовити, щоб затишно працювалося, бо ж коли ягідний сезон - на полі всією сім`єю: і діти, і старше покоління.

Вчився шляхом проб і помилок: як на Волині колишній педагог завів «ягідне господарство»

Уся площа розділена на кілька секторів, кожен з яких має номер і свою «агроісторію».

«Це для того, щоб ефективніше працювати. Тут - малина однорічка, а поряд - на кілька років старша. Ця і ця полуниця - різних сортів. Ось цю вже треба переорювати. Там - нижче поле, те - вище: по-різному слід поливати», - пояснює господар, чому площу потрібно було розділити на секції.

У центрі всього масиву у нього розташована «їдальня». Звідси він роздає «пити» та «їсти» - так Миколайович називає крапельний полив та підживлення рослин. До речі, застосовує він для цього органіку. Без неї, каже, ніяк не обійтися. Хоча погоджується, що і мінеральні добрива на наших піщаних землях теж важливі. У нього тут справжній пульт управління всією системою «харчування».

Поряд - гараж, де знаходиться техніка, якою обробляє поле. А це трактор та різний реманент до нього: диски, їжаки, обприскувач, плуг, дві косарки. За словами Сергія Солонінка, механізований обробіток землі значно дешевший від ручної праці.

«Щоб сполоти, просапати площу, треба найняти з десять робітників. За годину заплатити їм сьогодні, наприклад, по 50 гривень, а загалом за день роботи викласти 5 тисяч гривень. Коли обробити міжряддя трактором можна за кілька годин», - обгрунтовує Сергій Миколайович свій господарський підхід.

Вчився шляхом проб і помилок: як на Волині колишній педагог завів «ягідне господарство»

Адже з власного досвіду знає, що вкладені гроші в землеробство часто навіть повернути не вдається. Приміром був час, коли підготував площу, придбав саджанці малини, посадив їх, і чи не все потім довелося викорчувати, бо не було збуту.

«На той момент так довелося зробити, бо ціна кілограма малини становила 8 гривень, а щоб лише зібрали її, треба було платити по 10 гривень. Тепер он секцію із дворічною полуницею, в яку так само вкладена праця і яка мала б якраз дати хороший врожай, доведеться переорати, бо захворіла. Було, що малину довелося раніше прибрати з поля, бо завчасно виродилась через постійне підкисання», - зауважує невдачі господар, чим підкреслює свою рішучість і раціональність. Каже, в цій справі інакше не можна.

А ще важливо бути підприємливим. Бо виростити ягоди - це лише пів справи. Аби праця була не марною, їх потрібно ще й вигідно реалізувати. Ціна ж на них щороку змінюється і передбачити її неможливо. А цей ягідний сезон особливий ще й через війну.

Проте Сергію Солонінку вдалося реалізувати цьогорічний урожай полуниці. Переважно це був збут на місцевому ринку. Налагодив співпрацю із магазинами, має постійних клієнтів, які і самі приїжджають собі назбирати. Чи вдасться так із малиною, яка от-от вже зарясніє солодкими плодами, не береться прогнозувати. Але на хороший врожай своєї Поляни розраховує, зауважуючи, як гарно над нею джмелі гудуть.

«Є чимало різних сортів: Маравіла, Мапема, Джоан Джей, але я свій вибір зупинив саме на Поляні. По-перше, вона найменш вибаглива. По-друге, не шпалерна. Тобто її не потрібно підв`язувати (а це зазвичай чималі додаткові витрати на матеріал, робочу силу). Крім того цей сорт - ремонтантний, тобто здатний до кількаразового цвітіння та плодоношення протягом одного вегетаційного періоду. Тож вкінці липня вона почне дозрівати, і аж до самих заморозків», - розповідає Сергій Миколайович.

Вчився шляхом проб і помилок: як на Волині колишній педагог завів «ягідне господарство»

Цей сорт полюбився йому, навчився з ним працювати, тому і саджанці людям продає. Є у нього і полуниця ремонтантного сорту. Хоч сезон цієї ягоди уже закінчився, та на одному полуничному секторі нею ще можна поласувати. І, до речі, вона ще солодша та ароматніша. Тож господар хоче розмножити, щоб збільшити площі. Та з планами на майбутнє тепер, каже Сергій Солонінко, якось не дуже. Через війну не можливо зосередитися на своїй справі. Адже в усіх єдина мрія - перемогти окупантів, щоб запанував в Україні мир.

Можливо зацікавить