Випускниця з Волині склала мультитест на 600 балів

Маргарита народилася і виросла в мальовничому поліському селі Полиці, що в Камінь-Каширському районі, - пише газета Волинь.

На честь бабусі — ​найвища оцінка

Продовжила здобувати освіту в Нововолинському науковому ліцеї Волинської обласної ради. І не випадково. Адже цей навчальний заклад закінчили її старший брат та сестра. До речі, Михайло уже отримав ступінь магістра в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, опанувавши фах хіміка. У цьому виші здобуває таку ж спеціальність сестра Вероніка.

Маргарита також обрала цей авторитетний виш, тільки інший профіль – комп’ютерні науки. Дівчина зізналася, що ще з дитинства її цікавило, чому так чи інакше працює той чи інший механізм, усе, що пов’язане з технікою.

Дівчина зізналася, що ще з дитинства її цікавило, чому так чи інакше працює той чи інший механізм, усе, що пов’язане з технікою.

— Тому в школі зразу полюбила математику, — ​розповіла. — ​І в цьому не останню роль зіграла бабуся Ольга Леонтіївна, якої, на жаль, уже немає з нами. Вона викладала цей предмет у школі. Потім я захопилася фізикою, її просто обожнюю. Цьому сприяла викладачка ліцею Лілія Степанівна Шустік. А ще більше захопив загадковим світом фізичних формул відомий учитель фізики Рішельєвського наукового ліцею Одеси Павло Віктор, який став дуже популярним далеко за межами нашої країни після викладання своїх уроків на Youtube-каналі.

А після деякої паузи Маргарита додала, що виконати якнайкраще математику було завданням номер один на честь бабусі.

«Мої оцінки — ​це свідчення професійної майстерності вчителів»

Коли запитали дівчину, чия найбільша заслуга в тому, що в їхній сім’ї всі троє дітей мають грунтовні знання, вона відповіла:

— Напевно, нашої мами — ​вчителя географії Полицької ЗОШ І–ІІІ ступенів Анастасії Андріївни Помаліної. Вона щира, добра, але водночас дуже вимоглива. Саме завдяки їй ми з раннього дитинства полюбили книги. Приділяв увагу нашому навчанню і татусь Сергій Іванович — ​завідувач господарства. А здобуті в нашій місцевій школі навики закріпили і значно поглибили викладачі Нововолинського наукового ліцею.

Маргарита зі щирою вдячністю відгукується про всіх педагогів. Особливо трепетно — ​про вчителя української мови Оксану Михайлівну Торчило та класного керівника, вчителя фізики Лілію Степанівну Шустік, відзначаючи її доброту, материнську турботу, а разом з тим і строгість.

— Завдяки чому тобі вдалося досягти успіхів, здобувши за результатами національного мультипредметного тестування найвищий бал — ​200 — ​аж з трьох предметів? — ​запитую.

— Доводилося багато працювати, — ​із задоволенням каже. — ​І коли з історії, математики та української мови мені виставили такі високі оцінки, щиро раділи всі: я, мої рідні, і, безперечно, педагоги. Адже наші, випускників, успіхи — ​це свідчення їхньої високої професійної майстерності.

Слухаючи цю не за літами розважливу, вдумливу, талановиту юнку, не втрималася, аби не запитати, чому їй вручили не золоту, а срібну медаль.

— Це — ​не головне, — ​не задумуючись, мовила. — ​Я прийшла в ліцей, щоб здобути глибокі знання. І цього досягла. А медаль… Якось я більше займалася точними науками, тому не встигла добре опанувати англійську мову, отримала нижчу оцінку. Але тепер маю і цю прогалину ліквідувати.

— А мрієш ти, Маргарито, про…

— … здобуття вищої освіти в одному із найпрестижніших навчальних закладів України — ​Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, незважаючи на найважчі випробування для усіх нас — ​війну. А ще — ​я чекаю перемоги, й щиро вірю у силу і міць Збройних сил України. Ми, молоде покоління, зробимо все, щоб наша держава, яку ніколи не зрадимо, стала розвинутою, процвітаючою європейською країною.