Водія прикував кайданками і стріляв в планшет. Деталі вироку терористу Кривошу

Вирок виніс Луцький міськрайонний суд 26 вересня 2022 року.

Як готував злочин?

До Луцька Максим Кривош прибув за два дні до захоплення автобуса: 19 липня 2020 року. На цей час винайняв кімнату №430 у готелі «Україна», що в центрі Луцька – якраз навпроти майбутнього місця злочину.

Із собою мав уже мав зброю, купив її заздалегідь. При ньому був автомат Калашникова з укороченим стволом та складним металевим прикладом, револьвер Макарова, саморобний кастет, бойові припаси – понад сто патронів і три гранати.

Як захоплював автобус?

Вранці, 21 липня, близько 8:10 Максима Кривош вийшов із готелю, сів у таксі і відправився до міської автостанції №1, що на вул. Конякіна.

За кілька хвилин до 9:00 на автостанцію прибув старий автобус «Еталон», який їхав рейсом «Краснилівка - Берестечко». Майбутні заручники ще під час очікування звернули увагу на кремезного чоловіка із валізою та спортивною сумкою: його поведінка здалася їм нервовою.

Автобус рушив, але за декілька хвилин зупинився біля Завокзального ринку і підібрав ще двох пасажирів. Коли двері зачинилися і автобус від’їхав, Максим Кривош встав, підійшов до водія, дістав автомат і вистрілив вгору, у відкритий люк.

Тоді наказав пасажирам не рухатись, а водієві – їхати в центр міста, на Театральний майдан. На одну руку водія одягнув кайданку, а іншу закріпив за кермо. Крикнув, щоб він постійно був у полі зору, інакше – «наздожене куля».

В автобусі на той час окрім водія перебувало 12 пасажирів.

Коли автобус прибув на місце, Максим Кривош зателефонував на номер «102» і, назвавшись своїм псевдо Максим Плохой, повідомив про те, що захопив заручників, має зброю, а ще – що нібито замінував одне із громадських місць Луцька.

Якими були вимоги?

Під час дзвінка в поліцію Кривош сказав, що його вимоги опубліковані на його сторінках у твіттері та фейсбуці. Вимог було три:

1) щоб на місце прибуло якомога більше журналістів,

2) щоб топові представники влади, бізнесу та глави церков в Україні записали і розмістили на своїх сторінках в соціальних мережах відео з текстом: «Я - прізвище, ім’я, по батькові, посада, терорист в законі»,

3) щоб Президент України опублікував відео з текстом: «Фільм «Земляне» 2005 року дивитися усім».

Що відбувалося в автобусі?

Одному із чоловіків Кривош дав два джгути та наказав ними заблокувати задні двері. Довжини джгутів не вистачило і це розізлило терориста. Він вистрілив у підлогу та пригрозив чоловікові, що прострелить йому ногу і додав ще джгутів.

Кривош розсадив пасажирів так, щоб біля кожного вікна сиділи люди, переважно чоловіки. Сказав, щоб зашторили всі вікна.

Серед заручників виявилась старша жінка, яка дуже розхвилювалася і почала галасувати. Тоді Кривош дав їй заспокійливу таблетку.

Незабаром на майдан під’їхала патрульна поліція, злочинцю не сподобалась, що вони зупинилися надто близько і він вистрілив у вікно передніх дверей. Тоді ще раз подзвонив в поліцію і наказав, аби машини від`їхали трохи далі.

Тим часом дав завдання пасажирам обдзвонювати рідних і журналістів пресу та розказувати про ситуацію. Коли усі це зробили, Кривош наказав здати усі телефони.

Незабаром Кривошу почали дзвонити журналісти. Він відмовлявся спілкуватись із російськими ЗМІ, а решті оголошував свої вимоги, вказуючи, що «сьогодні день антисистеми».

Якось терористу здалося, що біля автобусу є снайпери і він кинув гранату із автобуса в бік патрульної машини. Іншим разом йому почувся звук дронів і він відкрив вогонь вгору.

Через деякий час на переговори до терориста привели його знайомого. Це Кривошу також не сподобалось і він почав стріляти в лобове скло автобуса.

Ще одну стрілянину спровокував поліцейський-переговорник, який приніс «не таку воду»: Кривоша не влаштувало, що це була не ціла упаковка, а окремі пляшки в сумці-холодильнику.

Загалом заручники зауважили досить нервову поведінку Кривоша. Наприклад, коли він побачив, що заблокували його соцмережі, почав бити ножем по планшету, а тоді – і стріляти у нього. Поліцейські почули ці постріли, зателефонували з питанням, чи є поранені. Терорист сказав, що є. Тоді перемовник приніс джгут і бинт для «пораненого».

Кривош утримував заручників більше 12 годин. За цей час він здійснив 19 пострілів з автомата та кинув одну гранату.

Як відпускав заручників?

Близько 20:30 до Кривоша на його вимогу зателефонував Володимир Зеленський. Після цього терорист звільнив трьох заручників: неповнолітнього, вагітну і старшу жінку.

Кривош розповідав пасажирам, що вибирав автобус, аби в ньому не було дітей та вагітних. Проте неповнолітній підсів пізніше, а згодом з’ясувалося, що серед заручників – є і вагітна.

Жінка була на ранньому терміні – близько сьомого тижня. Однак, розуміючи, що візуально це важко розпізнати, сказала терористу, що у неї уже 4 місяць вагітності, аби швидше відпустив. У своїх показах в суді жінка повідомила, що через місяць після подій її вагітність припинилася, у чому вона звинувачує терориста і стресову ситуацію, яку через нього довелося пережити.

За трохи Президент виконав вимогу Кривоша і опублікував відео. Терорист оголосив, що буде відпускати заручників. Однак передумав і сказав, що вийде першим, залишивши зброю на передньому сидінні. Подзвонив в поліцію: «Беріть мене» та вийшов. Пасажири виходили після його затримання.

Чи визнав Кривош вину?

Ні. При цьому не заперечив фактичні обставини події.

Пояснив, що свій злочин планував протягом останніх п’яти років. Нібито хотів показати суспільству його незгоду з діями представників влади, а також - проти жорсткого поводження із тваринами.

Стверджував, що якби Президент не виконав вимоги і не опублікував відео, він усе-рівно відпустив би заручників о 22:30.

Розкаяння з приводу вчинених дій не висловив. Зазначив, що не шкодує про вчинене, вважає, що він правий, оскільки став на захист тих, хто не може себе захистити.

Що у вироку?

Максима Кривоша визнали винуватим у вчинені кримінальних правопорушень:

• Захоплення заручників (ч. 2 ст. 147 ККУ).
• Терористичний акт (ч. 1 ст. 258 ККУ).
• Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху (ч. 1 ст. 259 ККУ).
• Незаконне поводження зі зброєю, носіння кастету (ч. 1 і ч. 2 ст. 263 ККУ).
• Примушування працівника транспорту до невиконання службових обов’язків (ч. 1 ст. 280 ККУ).
• Незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством (ч. 3 ст. 289 ККУ).
• Посягання на життя працівника правоохоронних органів (ст. 348 ККУ).

Йому призначили покарання у вигляді 13 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна. Також суд вирішив стягнути з нього – 50 тис грн моральної шкоди одній із потерпілих, 60 тис грн поліції за зіпсований автомобіль, 5,4 тис грн службі екстреної допомоги за те, що безпідставно виїжджали на місця потенційного замінування, а також – 229 тис грн компенсації державі за залучених до розслідування експертів.