Воєнний Великдень: Як святкують луцькі нацгвардійці

Воєнний Великдень – дивне і незвичне поєднання слів… Однак, зараз живемо в новій реальності воєнного часу, а отже усе, що раніше було мирним, світлим, радісним зараз набуло сурового відтінку життя у стані війни.

Про це йдеться на сторінці Військової частини 1141 Національної гвардії України м. Луцьк. 

«Святкування, звісно, не часі, однак, зберігати та плекати культурні надбання і традиції рідного краю, близькі нашому серцю з дитинства, як такі, що дбайливо передавалися з покоління в покоління, з роду в рід – справа свята й необхідна. А сьогодні – в час, коли ворог прийшов з війною на нашу землю, задумавши знищити нашу національну ідентичність, тим більше маємо відзначати наші споконвічні свята з дотриманням усіх можливих традицій, звичаїв та обрядів» - йдеться у дописі.

Серед тих, хто несе службу на позиціях, далеко від рідних домівок і місць постійної дислокації, багато мобілізованих. Колишні архітектори, програмісти, кухарі, артисти, бізнесмени у перші дні війни з росією взяли до рук зброю і пішли захищати Україну. Серед них – Олексій. Він батько чотирьох дітей. За традицією, усі свята відзначав у родинному колі. Цього ж року вперше святкує Великдень у новій сім’ї – гвардійській.

«Пасха для мене має особливе значення. Ми постійно збиралися сім’єю, йшли до церкви на всеношну, діти з нетерпінням чекали ранку, щоб нарешті з’їсти паски і побитися крашанками. Сьогодні ж я усвідомлюю, що наша родина – це куди більше дружини, чоловіка, батьків, дітей. Це вся наша країна. І 24 лютого усі ми згуртувалися в одне ціле, щоб захистити рідну землю і знищити російського ворога», - розповідає військовий.

Гвардієць Олександр міцно тримає оборону на сході Україні. Мобілізований родом з Вінниччини. Розповідає, що гордо захищає Україну заради трьох маленьких діточок, їх щасливого майбутнього. Тому зовсім не пригнічується, що Хрестове Воскресіння святкує не за роддиним столом.

«Великдень вперше святкую в такому військовому колективі. Сьогодні я далеко від дому та рідних. Захищаю рідну неньку. Чути вибухи. З побратимами міцно тримаємо бойові позиції. У солдатську каску сховав Паску. Трохи повоюємо і обов'язково посмакуємо цей освячений пасхальний куліш. Своїм рідним передаю вітання. Любі, чекайте мене з перемогою», - каже нацгвардієць Олександр.