«Всі ми в цьому житті актори». Інтерв’ю із новим директором Волинського театру Сергієм Скулинцем

- Театр для мене – нова справа. Але пам’ятаю емоції, які відчув, коли вперше побував на виставі в Луцьку. Це було таке «вау», що я весь вечір вдома тільки й говорив про акторів, їхню чудову гру, про те, яка це непроста робота.

Із багатьма акторами ми знайомі поза театром, не раз співпрацювали. І через те, що я знаю, які це професійні люди, мені не страшно братися за цю нову справу.

- Я так розумію, що в театр ви ходили нечасто?

- В театрі якраз бував часто, але, на жаль, не на виставах. Просто не було такої можливості. Всі вечори, всі вихідні дні в мене – в роботі, в концертах, в різних заходах. На жаль, виділити час на те, щоб сходити в театр було нереальним.

- Останні роки з боку засновника театру, а це – Волинська обласна рада, неодноразово звучала критика про збитковість, неефективну роботу. Перед вами ставили фінансові завдання: збільшити прибутки, вийти на самоокупність?..

- Таких розмов не було, хоча очевидно, що це важливе питання.

З іншого боку, в країні війна і в цих реаліях нам головне зберегти театр, продовжувати його роботу, ставити вистави, щоб давати можливість людям хоча б на трохи відпочити душею.

Звичайно ж, усе це має приносити кошти і закривати потреби театру. Впевнений, що всі проблеми ми вирішимо, хоч і не відразу.

- З чого почали роботу? Над якими найпершими завданнями працюєте?

- Готував театр до початку сезону. В першу чергу потрібно було забезпечити укриття. Ще тиждень тому ми могли пустити в зал тільки 130 людей. Саме таку кількість могло вмістити наше укриття. Місць в театрі - 800, і якщо б ми працювали тільки для 130 глядачів, це б точно ніколи не принесло нормальних доходів.

Тому ми знайшли додаткові підвальні приміщення, розчистили їх і облаштували укриття вже на 518 людей.

Ще одне завдання – підготувати театр до роботи в холодну пору року, щоб тут було тепло і комфортно.

- Театральний сезон розпочали не з прем’єри. Попередньо анонсували, що театр готує прем’єру на п’єсу «Дами і гусари», що викликало в деяких людей осуд. Яка доля цієї вистави? Її відмінили?

- Вистава готова і вийшла дуже цікавою. Але все ж ми ухвалили рішення зробити невелике переформатування, щоб забрати спірний момент з гусарами.

Декому здалося, що гусари асоціюються з Росією, хоча це помилкова асоціація. У виставі мова про польських гусарів, і навіть якщо говорити про сьогоднішні події, то саме Польща першою нам підставила руку допомоги. Але я розумію, що залишити все, як є, також неправильно, бо велика частина людей все одно не зрозуміє.

- Питання було не тільки в «гусарах», а й в жанрі. Яка ваша позиція: чи доречно зараз ставити розважальні вистави, чи все ж театр має відчувати дух часу та піднімати на сцені актуальні теми?

- Усе повинно бути в міру. Але впевнений, що театр так само повинен давати людям можливість емоційно відпочити від війни і від агресії хоч на якісь дві години.

- Скільки зараз людей працює в театрі?

- Зараз наш колектив – 158 людей.

- Будуть скорочення?

- Поки не знаю. Я не прийшов, щоб когось звільняти – це точно. Якщо колектив в порядку, то для чого його скорочувати? Але все це ще маю оцінити і зрозуміти, тому зараз не готовий сказати.

- Театральні колективи, за чутками, дуже непрості та специфічні. Чи не було сумнівів, що справитесь керувати?

- У всіх професіях є свої нюанси, думаю, у вас в журналістиці теж.

Якщо розібратися, в житті ми всі трохи актори, тому спільну мову з колективом точно знайдемо.

- Розкажіть більше про Сергія Скулинця, щоб люди розуміли, хто буде керувати обласним театром.

- Я – музикант. Вже в 4 роки грав на баяні. У мене тато – також музикант і композитор, свого часу був керівником Палацу учнівської молоді, тоді це був Палац піонерів.

Скільки себе пам’ятаю, біля мене завжди було багато музики. Якщо чесно зізнатись, то концертів в мене, мабуть, було більше, як уроків.

Тому не було навіть сумнівів, яку кар’єру вибирати. Після школи пішов в Луцьке музичне училище, а тоді - вступив до Рівненського державного інституту культури на диригентсько-хоровий відділ.

Одружився, народилося двоє синів. Треба було заробляти гроші, тому почав активно виступати, давати концерти, став ведучим. Вважаю, що за цей час мені багато вдалося досягти в цій сфері, завдяки тому, що я дуже багато працював. Яким би не був талант, цього мало – треба багато працювати, щоб був результат.

Паралельно писав пісні, йшов вперед і не зупинявся. Думаю, через таку активність і готовність багато працювати, мені і довірили зараз цю відповідальну посаду.

- А для чого особисто вам ця посада?

- Хочу розвиватися, хочу отримати новий виклик і справитись з ним. Хочу, щоб наш театр став одним з найкращих в Україні.

- Матеріального зацікавлення не було? Яку зарплату вам запропонували?

- Ви мабуть не повірите, але я досі не знаю, якою буде моя зарплата. Для мене це не принципове питання.

- Можливо таке, що глядачі скоро побачать Сергія Скулинця на сцені драмтеатру у якісь виставі?

- Можливо, хтось і думає, що Скулинець став директором театру і зараз буде в головних ролях чи давати концерти. Але це не так. Я не прийшов в театр, щоб розвивати себе. Я прийшов розвивати театр.

Текст: Людмила ЯВОРСЬКА

Фото: Людмила ГЕРАСИМЮК